Окрім злості, образи на наших так званих братів, інших думок немає. Я хотів розповісти, що відбувається у нас. Я зараз з родиною у Львові. Який це жах, коли твоя дружина перебуває з дітьми в Одесі, а в цей момент інша країна нападає на твою країну через якісь вигадані причини. Твоя дружина їде, а ти не можеш думати ні про що. Тобі реально страшно за неї. І це в твоїй рідній країні. Нікому б не хотів побажати пережити це. Я розумію, що зараз в усіх в Україні такі ж емоції.

 

Мій монолог напевне більше, для країн, які поряд – для Росії, для Білорусі. Я закликаю моїх друзів з цих країн, робити все можливе, розповідати правду, як нас тут знищують, як бомблять наші мирні міста в угоду одній божевільній людині, яка вже наказала свої ядерні сили привести у боєготовність. Ця людина зовсім втратила розум. Його (путіна) потрібно зупинити всіма можливими засобами.

 

Я хочу розповісти про свою команду «Галичанку», яку я відвозив зі Львова до ужгородського кордону. Дякуємо нашому президенту Роману Федишину, який у ці важкі хвилині думає про всіх людей, які є під його керівництвом. Команді був організований переїзд у Чехію. 200 кілометрів до кордону ми їхали 16 годин. Цей відчай, коли ти вночі з дітьми в автобусі і в тебе закінчується бензин і немає, де заправитись. Це жахливо. Але дівчат ми відправили. Дякуємо нашим справжнім братам – словакам, полякам, які стоять на кордоні, годують, роздають безкоштовні сім-карти. Це справжні друзі! І дружба ця на ділі, а не на словах. 

 

Зараз всі дівчата вже у безпечному місці. Вони молодці, велика їм подяка. Передаю їм велике вітання. Це їх обов’язок зараз, показувати свою майстерність, заявляти про нашу країну на весь світ.  Вони зараз у Чехії у місті Годонін. Ми грали з “Годоніном” один етап Єврокубків і потоваришували з ними. Вони нам зателефонували, безкоштовно надали нам залу, а на кордоні – автобус. 

 

Мій асистент, тренер “Галичанки” Таня Штефан, вже добу сидить у машині разом з чоловіком, з сином та мамою, яка сама не ходить. Щоб ви розуміли, увесь жах, того, що тут відбувається. Вони залишають свою країну, тому що інша країна вирішила застосувати зброю і ракети проти нас. Це немислимо у 21 столітті. Ми бачили дітей, жінок на кордоні, цей плач … це не передати словами. 

 

Немає жодного виправдання цій країні, яка напала і просто знищує нас. Ми хочемо бути вільними на своїй землі, повторюю – на своїй землі. 

 

Це брехлива країна (росія), люди там живуть у неправді. Якщо ти хочеш, зараз ти зможеш знайти інформацію, докопатися до правди. Але всіх напевне це влаштовує, так легше – слухати різну маячню та виправдовувати агресію до України. 

 

Заклинаю ще поки наших братів білорусів, щоб вони не потурали цьому режиму і не йшли на нашу землю нас убивати. Я прошу всіх, хто мене чує: робіть все, що можна на своєму рівні. Я розумію, що це страшно, що у вас режим, який вбиває за інакомислення. 

 

Я пишаюсь, що я українець. Ми у 2014-му році завоювали свою свободу. Нехай вони знають: вони ніколи її у нас не заберуть. Я схиляю голову перед нашими збройними силами і всіма, хто зараз зі зброєю в руках нас захищає. 

 

Сьогодні моя донька намалювала малюнок і коли я його побачив я був шокований. Прошу показати його, щоб вони розуміли, який жах у нас відбувається.