Одна з найкращих голкіперок України, воротарка львівської «Галичанки» Марія Гладун поділилася з журналістами Kamp-Sport враженнями від виступів у складі збірної, розповіла, чому незадоволена собою та проаналізувала силу українського чемпіонату і потенційне підсилення Суперліги, зокрема, ще однією львівською командою.

Про суперника збірної України у відбірковому плей-офф на чемпіонат світу

Швеція – один з найменш бажаних суперників. Ми більше розраховували на Чехію чи Польщу. Ці два варіанти були б найбільш прийнятними, у цих парах шанс на нашу перемогу був би більшим.

Жереб у вигляді Швеції нас «приємно» вразив. Хотілося трохи слабшого, м’яко кажучи, суперника. Швеція – сильна команда, яка зараз набирає обертів та демонструє високий рівень. У них хороша задня лінія, потужні кидки з 15 метрів. Кілька місяців тому вони грали проти збірної Росії, де досвідчені голкіпери пропускали з такої дальньої дистанції. Якщо залітають такі м’ячі, це означає, що з суперником буде непросто.

Про незадоволення собою

Щодо нещодавнього виступу у збірній, не можу сказати, що провела ігри так, як того б хотілося. У мене пішов певний спад після Іспанії (матчів єврокубка у складі «Галичанки»), тож не до кінця задоволена своєю грою. Це можна було помітити не лише в іграх за збірну, а й в тому ж матчі української Суперліги «Галичанки» з миколаївським «Реалом», де я відбила дуже мало.

Не знаю, на що я спроможна та що можу показати зараз, знає лише Бог. Першочергові амбіції – виступити гідно та точно краще, ніж у цих березневих матчах. Собою дуже незадоволена, хочу вийти проти Швеції, яка нам випала, та продемонструвати гідну гру в воротах, максимально допомогти команді.

Про виступ «Галичанки» у єврокубку 2020/2021

Мені важко було відійти від поразки в Іспанії, розраховувала на наш прохід далі. Якби рівень чемпіонату України був вищим, то все справді могло б скластися інакше. Адже зараз єврокубки це зовсім інший гандбол, інші кидки. Чим більше буде складних ігор, тим швидше та більше ти прогресуєш, стаєш стійкішим, можеш відбити більше ударів.

Завдяки єврокубкам і приходить сміливість та певний психологічний досвід. Адже цього року я відновлююся від травми (хрестоподібної зв’язки – авт.). Спочатку набиралася впевненості у чемпіонаті України, потім в єврокубках, аби разом з «Галичанкою» гідно виступити.

Про першу поразку «Галичанки» у Суперлізі від миколаївського «Реалу»

Перелаштуватися після завершення виступів у Єврокубку було досить складно, була невелика непевність навіть в воротах, хвилювання за результат в чемпіонаті України. Десь це й зіграло. Про цю поразку ніхто й не думав. І в мене, і в інших дівчат у той день відверто не йшла гра, проте на наступний день налаштувалися та перемогли з різницею в 10 чи 15 м’ячів (матч завершився з рахунком 31:15, – примітка), як і мало бути.

Про українську Суперлігу та її потенційне підсилення ще однією львівською командою

 Якщо оцінювати тверезо, то шість команд – дуже мало. Менше ігор означає й менша кількість ігрового часу та шансів для молоді. Склади повинні бути  рівноціннішими. Наприклад, в іспанок, проти яких ми грали у Єврокубку, не було помітної різниці між першим та другим складом. Вони постійно змінювали одна одну на майданчику, ми практично не помічали різниці між ними.

Якби було більше команд в чемпіонаті України та було більше шансів для молоді – тим потужнішою була б і наша команда, й усі інші. Якщо говорити про команди Вищої ліги, то поповнити склад Суперліги могла б наша «Львівська Політехніка». Вони перемогли у Вищій лізі минулого року, бувши дебютантами, та йдуть впевнено у цьому сезоні. Думаю, що вони у Суперлізі могли б претендувати на четверте місце, щонайменше. Амбіції в цієї команди високі, адже там грають дівчата з Львівського фахового коледжу спорту, у яких цілі завжди найвищі. Тож, якщо вони йтимуть далі, то лише для здобуття результату.

Знаючи головного тренера «Львівської Політехніки» Віталія Надича, адже я теж можу вважати себе його вихованкою, то його та його підопічних завжди цікавили лише найвищі місця. Ну, а якщо суперник доволі сильний, то вигравати в нього, або й програвати в боротьбі, завжди цікаво. Четвірка повинна бути їхнім завданням-мінімум.

 Про найближчі цілі

Це чемпіонство у складі «Галичанки», гідний виступ зі збірною та завершення року без травм. Адже останні три роки постійно щось траплялося. Цього сезону, сподіваюся, травми обійдуть стороною.

Підготовлено на основі інтерв’ю Марії Гладун на https://www.facebook.com/KampSportUA

Фото: Сергій Левицький, Федерація гандболу України